Крамниця

  • Uncategorised (2)
  • Конференції (20)
  • Відео (277)


    • Фільми (1)

       

      Фільми Аудіовізуальної студії «Відродження»

       

       


  • Здвиг (0)
    • Здвиг-2013 (15)
    • «Здвиг-2012» (18)
    • Здвиг-2011 (1)
    • Здвиг-2010 (1)
    • Учасники IV Національного фотоконкурсу «Гончарні ВІЗІЇ країни» (1)

       

      Учасники IV Національного фотоконкурсу

      «Гончарні ВІЗІЇ країни»

    • «ЗДВИГ-2014» (16)
    • Каталоги (10)
    • ВакулаФЕСТ (9)

       

      МАЙСТРИ КОВАЛЬСТВА В ОПІШНОМУ

       

      •  

         

        Боньковський Данило (Львів)

         

        Народився 21 жовтня 1988 року.

        Закінчив Львівську національну академію мистецтв (2011).

        Основне зацікавлення: декоративно-ужиткове мистецтво.

        Друга премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Максимом Боньковським: триріжковий свічник «Трипілля» (премія розділена з Святославом Фецинцем) (2012);

        Спеціальна відзнака Журі в номінації «Сакрум» за скульптуру «Світило» (2013).

         

            

      •  

         

        Боньковський Максим (Львів)

         

        Народився 21 жовтня 1988 року.

        Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша (2008), Львівську національну академію мистецтв (2011).

        Основне зацікавлення: декоративно-ужиткове мистецтво, комп´ютерна графіка.

        Друга премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Данилом Боньковським: триріжковий свічник «Трипілля» (премія розділена з Святославом Фецинцем) (2012).

        Спеціальна відзнака Журі в номінації «Сакрум» за скульптуру «Світило» (2013).

            

      •  

         

         

        Вишневецький Владислав (Полтава)

         

        Народився 19 червня 1988 року.

        ЗакінчивПолтавський аграрний коледж управління і права (2008).

        Основне зацікавлення: ковальство.

        Третя премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за твір «Амфора» (2012);

        Третя премія в номінації «Сакрум» за твір «Тіні богів» (премія розділена з Тарасом Нестером) (2013).

            

         

      •  

         

         

        Дмітрієв Леонід (Хуст, Закарпаття)

         

        Народився 6 грудня 1984 року.

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Друга премія в номінації «Лінія гончарства» за спільну роботу з Степаном Майором: «Оберіг. Слов´янська свастя» (2012);

        Перша премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Степаном Майором: «Опішненські трескале» (2012).

            

         

      •  


        Ісайчев Вадим (Суми)

         

        Народився 14 листопада 1984 року.

        ЗакінчивСумське вище училище мистецтв і культури імені Дмитра Бортянського (2004).

        Основне зацікавлення: вітраж, мозаїка, художнє кування.

        Учасник Ковальського фестивалю (2012).

         

      •  


        Калічак Мар´ян (Дрогобич, Львівщина)

         

        Народився 19 вересня 1990 року.

        ЗакінчивЛьвівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша (2011).

        Основне зацікавлення: кована об´ємно-просторова пластика.

        Перша премія в номінації «Модерн» за твір «Цвіт нації» (2013);

        Перша премія в номінації «Сакрум» за твір «Таїнство» (2013).

            

         

      •  


        Каспрук Сергій (Донецьк)

         

        Народився 14 лютого 1957 року.

        ЗакінчивЯсиноватське професійно-технічне училище №69 (1975).

        Основне зацікавлення: кування під старовину.

        Учасник Ковальського фестивалю (2012).

            

         

      •  


        Курило Станіслав (Лебедин, Сумщина)

         

        Народився 2 вересня 1991 року.

        Навчається в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Спеціальна відзнака Журі за композицію «Ковальство в побуті» (2013).

          

         

      •  


        Литвиненко Денис (Лебедин, Сумщина)

         

        Народився 24 січня 1988 року.

        ЗакінчивПрофесійно-технічне училище №68 міста Марганець (1999).

        Основне зацікавлення: ковальство.

        Спеціальна відзнака Журі за композицію «Ковальство в побуті» (2013).

            

         

      •  


        Майор Степан (Хуст, Закарпаття)

         

        Народився 19 вересня 1976 року.

        ЗакінчивУжгородське училище декоративно-прикладного мистецтва імені Адельберта Ерделі (1997).

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Друга премія в номінації «Лінія гончарства» за спільну роботу з Леонідом Дмітрієвим: «Оберіг. Слов´янська свастя» (2012);

        Перша премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Леонідом Дмітрієвим: «Опішненські трескале» (2012);

        Друга премія в номінації «Модерн» за твір «Модерн» (2013);

        Друга премія в номінації «Сакрум» за твір «Вознесіння» (премія розділена із Святославом Фецинцем) (2013).

            

         

      •  


        Місько Сергій (Комсомольськ, Полтавщина)

         

        Народився 29 березня 1972 року.

        ЗакінчивКременчуцьке училище (1993).

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Третя премія в номінації «Модерн» за твір «Без назви»(2013).

            

         

      •  


        Міхальов Віктор (Донецьк)

         

        Народився 6 березня 1962 року.

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Друга премія в номінації «Лінія гончарства» за твір «Гочар» (2011);

        Третя премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Едуардом Науменком, Юрієм Савченком та Сергієм Курилом: «Грецький винороб-жінка» (2011);

        Спеціальна відзнака Журі за скульптуру «Даю концерт тобі, гончаре!» (2013).

            

         

      •  


        Науменко Едуард (Суми)

         

        Народився 5 серпня 1959 року.

        Закінчив Сумський машинобудівельний технікум (1979).

        Основне зацікавлення: художнє кування.

        Третя премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Сергієм Курилом, Юрієм Савченком та Вікторем Міхальовим: «Грецький винороб-жінка» (2011);

        Спеціальна відзнака Журі за свічник (2013).

              

         

      •  


        Нестер Тарас (Львів)

         

        Народився 14 травня 1990 року.

        Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша (2005)

        Основне зацікавлення: ковальство, чеканка, гравюра, живопис, графіка.

        Перша премія в номінації «Лінія гончарства» за твір «Центр ремесла» (2012).

        Третя премія в номінації «Сакрум» за твір «Сакрум» (премія розділена з Владиславом Вишневецьким) (2013).

              

         

      •  

         


        Погребняк Артур (Опішне, Полтавщина)

         

        Народився 22 березня 1962 року.

        Закінчив Київський державний інститут іноземних мов (1986).

        Основне зацікавлення: ковальське мистецтво.

        Третя премія в номінації «Лінія гончарства» за твір «Про Ковчег» (2011).

         

      •  

         


        Савченко Юрій (Суми)

         

        Народився 5 січня 1965 року.

        Закінчив Сумський машинобудівельний технікум (1965).

        Основне зацікавлення: ковальське мистецтво.

        Третя премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за спільну роботу з Сергієм Курилом, Едуардом Науменком та Вікторем Міхальовим: «Грецький винороб-жінка» (2011).

         

      •  


        Сидор Емілія (Львів)

         

        Народився 27 липня 1979 року.

        Закінчила Львівську національну академію мистецтв (2004).

        Основне зацікавлення: об´ємно-просторова металопластика, дрібна пластика (кування, ювелірна справа).

        Перша премія в номінації «Гончарні рефлексії минулого» за твір «Опішненські коники» (2011);

        ГРАН-ПРІ «ВакулаФЕСТ−ХХІ» за твір «Таїнство» (П´ятеро Безсмертних споглядають, як створюється Світ) (2013).

              

         

      •  


        Скидан Святослав (Харків)

         

        Народився 25 лютого 1984 року.

        Навчається в Харківській державній академії дизайну і мистецтв.

        Основне зацікавлення: інтер´єр, художній метал.

        Третя премія в номінації «Лінія гончарства» за тримач-глек для прапора (2012).

              

         

      •  


        Фецинець Святослав (Стрий, Львівщина)

         

        Народився 31 серпня 1989 року.

        Закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького (2012).

        Основне зацікавлення: історія, традиційне кування, відродження ковальського ремесла.

        Друга премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за твір «Семаргл» (2011);

        Друга премія в номінації «Гончарські рефлексії минулого» за твір «Боже, благослови глину» (премія розділена з Максимом та Данилом Боньковськими) (2012);

        Друга премія в номінації «Сакрум» за твір «Символ віри» (премія розділена з Степаном Майором) (2013).

              

         


       

    • Здвиг 2015 (12)
    • Здвиг-2016 (10)
    • Здвиг-2017 (13)
    • Здвиг-2018 (6)
  • Крамниця (61)


    Плату за книги в гривнях (+ 20 % поштових витрат) просимо перераховувати 
    на рахунок №31253272210021 в ГУДКС в Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 13939138, 
    у призначенні вказувати код доходів 25010100.
     
    Поштові замовлення приймаються за адресою: 
    вул.Партизанська, 102, Опішне, Полтавщина, 38164; тел./факс: (05353) 42416, 42417

    Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">


  • Ми в мережі (123)
  • Нам пишуть (9)
  • Гончарик (5)
  • Виставки (1)
  • Екскурсії (8)
  • Підрозділи (1)
    • Національний архів українського гончарства (19)

       

        Національний архів українського гончарства як структурний підрозділ Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному було створено 1993 року.
        Основна мета його роботи – пошук, збирання, збереження та наукове дослідження писемних документів, фото-, відео-, аудіоматеріалів, пов’язаних з історією гончарства.
        Серед інших в Архіві зберігаються матеріали, зібрані під час польових керамологічних експедицій науковців Національного музею-заповідника українського гончарства та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. Окремий фонд складає архівна спадщина видатної опішнянської мисткині глиняної іграшки, заслуженого майстра народної творчості УРСР Олександри Селюченко, відомої опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук та гончарів Миколи Пошивайла, Івана Білика, Василя Омелянека, видатного художника-кераміста Трохима Демченка.
        Цінним є рукопис книги Юрія Лебіщака «Сільське цеглярство» (1927), подарований відомою дослідницею українського гончарства Катериною Матейко. Існують фонди керамістів Пантелеймона Мусієнка та Ніни Федорової. В Архіві зберігаються дисертації на здобуття вчених ступенів відомих дослідників гончарства – Юрія Лащука, Катерини Матейко, Олександра Пошивайла, Олександра Тищенка, Василя Щербака, Лесі Данченко, Віктора Міщанина, Анатолія Щербаня, Людмили Меткої та інших. В Архіві сформовано колекції періодичних публікацій, газетних вирізок, буклетів, проспектів, листівок, запрошень, плакатів гончарної тематики, матеріалів симпозіумів, конференцій та семінарів. Архів постійно поповнюється цікавими новонадходженнями.

      Стеблівська Наталія, 
      завідувач Національного архіву українського гончарства


       

    • «Будинок Кричевського–Лебіщака» (0)
    • Видавництво «Українське Народознавство» (1)
    • Відділ фондової роботи (24)

        Відділ фондової роботи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному здійснює науковий опис та інвентаризацію гончарних виробів та творів інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що надходять до музею завдяки археологічним розкопкам та керамологічним експедиціям до всіх областей України. Ведеться робота з виявлення музейних предметів, що потребують реставрації, постійно проводяться заходи, що забезпечують збереження експонатів.

      Валентина Кульбака 

      завідувач наукового відділу фондової роботи

      Тетяна Солов’ян 

      зберігач фондів І-ї категорії Наукового відділу фондової роботи

      Ольга Хлівна 

      зберігач фондів наукового Наукового відділу фондової роботи

      Оксана Канівець 

      зберігач фондів наукового відділу фондової роботи

      Декоративно-ужитковий посуд з різних гончарних осередків України
      з фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

      Автор невідомий. Миска (фрагмент). Коломия, Івано-Франківщина. Перша чверть ХХ століття Автор невідомий. Миска (фрагмент). Косів, Івано-Франківщина. Кінець ХІХ – початок ХХ століття Автор невідомий. Миска (фрагмент). Пистинь, Івано-Франківщина. Перша третина ХХ століття Автор невідомий. Миска. Головківка (?), Черкащина. Перша чверть ХХ століття Автор невідомий. Тиква. Опішне, Полтавщина. Перша третина ХХ століття Автор невідомий. Глечик «перепієць». Полтавщина (Опішне?). Середина ХІХ століття Автор невідомий. Глечик. Опішне, Полтавщина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Барило. Опішне, Полтавщина. Кінець ХІХ століття Автор невідомий. Носатка. Опішне, Полтавщина. ХІХ століття Автор невідомий. Банка з покришкою. Опішне, Полтавщина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Ринка з покришкою (супник). Опішне, Полтавщина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Тиква. Опішне, Полтавщина. Початок ХХ століття Омелян Герасименко. Гусятниця. Малі Будища, Полтавщина. 1920-ті роки Автор невідомий. Тиквастий глечик. Поставмуки, Полтавщина. 1930-ті – 1940-ві роки Автор невідомий. Тиква. Опішне, Полтавщина. 1900-ті – 1910-ті роки Тимофій Гармаш. Пасківник. Котельва, Полтавщина. Початок ХХ століття Григорій Орленко. Зооморфна посудина «Баранчик». Глухів, Сумщина. 1926 Самійло Семенченко. Пасківник «сирний». Межиріч, Сумщина. 1985 Автор невідомий. Писанка. Глинськ, Сумщина. 1902. Автор невідомий. Горщик. Бубнівка, Вінниччина. 1948. Автор невідомий. Миска (фрагмент). Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Банька. Бар, Вінниччина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Банька. Бар, Вінниччина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Миска (фрагмент). Бар, Вінниччина. 1910-ті – 1920-ті роки Михайло Галас. Горщик. Вільхівка, Закарпаття. 1960-ті роки Автор невідомий. Двійнята з покришкою. Сокиряни (?), Вінниччина. Перша половина ХХ століття Степан Дяків. Сопілка. Голгоче, Тернопільщина. 1992 Афон Герасименко. Близнята. Бубнівка, Вінниччина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Миска. Товсте, Тернопільщина. Перша третина ХХ століття Микола Марченко. Дзбанок. Кременець, Тернопільщина. Початок ХХ століття Автор невідомий. Кахля лицьова. Косів, Івано-Франківщина. Середина ХІХ століття Іван Баранюк. Миска. Косів, Івано-Франківщина. Середина ХІХ століття Автор невідомий. Миска. Косів, Івано-Франківщина. Середина ХХ століття Автор невідомий. Миска (фрагмент). Гнилець, Черкащина. Середина ХХ століття Автор невідомий. Миска. Головківка, Черкащина. 1950-ті – 1960-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Головківка, Черкащина. 1950-ті – 1960-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска. Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска. Рахни-Лісові, Вінниччина. 1920-ті – 1930-ті роки Автор невідомий. Миска. Бар, Вінниччина. 1910-ті – 1920-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Бар, Вінниччина. 1910-ті – 1920-ті роки Автор невідомий. Миска (фрагмент). Бар, Вінниччина. 1910-ті – 1920-ті роки


       

    • Гончарська Книгозбірня України (39)

      Інтер’єр Гончарської Книгозбірні України. Опішне, Полтавщина. 2010. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Виставка книг та публікацій «Фантастичний світ Марії Примаченко (Приймаченко)» у Гончарській Книгозбірні України. Опішне, Полтавщина. 2009. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Фонди Гончарської Книгозбірні України. Опішне, Полтавщина. 2010. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Читальний зал Гончарської Книгозбірні України – місце проведення наукових семінарів та конференцій. Опішне, Полтавщина. 2009. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

         Гончарська Книгозбірня України – республіканська спеціалізована бібліотека з проблем українського та світового гончарства є структурним підрозділом Національного музею заповідника українського гончарства в Опішному.
      На сьогодні Гончарська Книгозбірня України має найбільшу в Україні збірку літератури з проблем українського та світового гончарства. Її фонди наближаються до 100 тисяч одиниць зберігання. Щорічно вони поповнюються на 1-1,5 тисячі примірників. Література купується, дарується авторами, науковими установами, надходить через книгообмін, у тому числі, міжнародний. Комплектується періодичними «гончарськими» виданнями Росії, США, Великобританії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Італії, Греції, Австралії.
         Багата колекція літератури з історії, археології, мистецтва, традиційних ремесел та промислів, музеєзнавства.
         Представлено в Книгозбірні також твори з питань філософії, релігії, літературознавства, публіцистики, твори класиків української і світової літератури, мемуарні видання. Понад 1000 томів довідкової літератури зібрано у фондах Книгозбірні: різні довідники, колекція українських, російських та іноземних словників; частина літератури – іноземними мовами.
         Історичну та наукову цінність мають серійні видання другої половини ХІХ – початку ХХ століття, серед яких: «Живая старина», «Киевская старина», «Университетские известия», «Голос минувшого», «Записки Императорской Академии наук», «Известия Императорской Археологической комиссии», «Археологический сборник», «Археологические известия и заметки», «Известия Императорского Русского географического общества», «Известия Общества преподавателей графических искусств», «Етнографічний збірник», «Этнографическое обозрение», «Літературно-науковий вісник», «Хроніка наукового товариства імені Тараса Шевченка», «Україна» та багато інших.
         До фондів періодичних видань щорічно надходять газети і журнали, більша частина яких є спеціалізованими. Значний інтерес для фахівців становлять зарубіжні журнали: «Стекло и керамика», «Огнеупоры и техническая керамика» (Російська Федерація); «Ceramic Arts & Crafts», «Ceramics Monthly» (США); «Ceramic Review», «Studio Pottery», «CPA News» (Великобританія); «Ceramique et du verre», «La Céraramique Moderne», (Франція); «Faenza» (Італія); «Keramik Magazin» (Німеччина); «Keramika», «Keramiek», «Newsletter Deparment of Pottery Technology», «Newsletter Westcountru Potters Association» (Нідерланди); «Pottery in Australia» (Австралія); «Butlletí Informatiu de Cerámica», «Cerâmica» (Іспанія); «Cerâmicas» (Португалія); «Kerameiki techni» (Греція) та інші.
         Збагатили фонди Книгозбірні надходження видань зарубіжної україніки з різних кінців світу. Серед них – твори Докії Гуменної, Олега Ольжича, Івана Багряного, Марії Дейко, Юрія Клена, Наталії Полонської-Василенко, п’ятитомна англомовна «Encyclopedia of Ukraine», подарована донькою Гната Хоткевича – п.Ганною Хоткевич (Франція), та багато інших.
         Гордістю Книгозбірні є особисті  бібліотечки унікальних книг відомих керамологів, народних майстрів-гончарів, художників-керамістів – Юрія Лащука, Василя Гудака, Олександра Тищенка, Лідії Орел, Олеся Пошивайла, Петра  Ротача, Олександри Селюченко, Трохима Демченка, Володимира Онищенка, Катерини Матейко, Леоніда Сморжа, Лідії Трегубової та багатьох інших.
         Книгозбірня активно популяризує літературу з українського гончарства, має дружні зв’язки з багатьма країнами; надсилає за кордон видання видавництва «Українське Народознавство» й інших, а натомість одержує літературу про гончарське ремесло.
      Книгозбірню відвідують науковці, викладачі навчальних закладів, художники-керамісти, народні майстри-гончарі, студенти, учні. Співробітники Книгозбірні займаються науково-дослідницькою роботою.
         Одним з найважливіших завдань Книгозбірні є підготовка до видання фундаментального бібліографічного покажчика «Гончарство України ХVІІІ–ХХ століть». Починаючи з 2000 року, видається Національний науковий щорічник «Бібліографія українського гончарства». На даний час вийшло 7 випусків.
         Книга завжди була рушієм наукового і культурного розвитку людини, безцінним багатством людського розуму. Забезпечуючи збереження й активне використання знань, накопичених у процесі вивчення одного з найдавніших ремесел людства, Гончарська Книгозбірня України постає науково-дослідним та інформаційним центром з проблем українського і світового гончарства, сприяє зростанню інтелектуального і морального потенціалу суспільства.

       
    • Садиба Леоніда Сморжа (51)

      Інформація про Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера
      опішнянської кераміки Леоніда Сморжа

      Леонід Сморж з власним гончарним виробом. Київ. 1988. Фото Ярослава Дацюка. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше Професор, колекціонер опішнянської кераміки Леонід Сморж у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному. Опішне, Полтавщина. 2004. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. Публікується вперше Леонід Сморж на засіданні Вченої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. Опішне, Полтавщина. 2005. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. Публікується вперше Леонід Сморж – випускник школи морської авіації. Євпаторія, Крим. 1945. Автор фото невідомий. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше Леонід Сморж – матрос Балтійського флоту. Калінінград. Січень 1950 року. Автор фото невідомий. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше

        Першого липня 2010 року в рамках ІІ тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010» у мальовничому гончарському селі Міські Млини відбудеться відкриття Меморіального музею-садиби філософа і колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа. Експозиція цього структурного підрозділу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному налічує близько 500 унікальних авторських гончарних робіт відомих опішнянських гончарів – Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила та Явдохи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Розмальовані вироби славетними малювальницями Зінаїдою Линник, Параскою Біляк, Мотроною Назарчук. З-поміж них і твори самого власника колекції – Леоніда Сморжа.
        Багато авторських творів існує лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на замовлення власника. Колекція збиралася вченим упродовж усього життя, доповнена також великою кількістю вишитих українських сорочок та рушників; мальованих ікон та писанок з різних регіонів України.
        Багатолітнє спілкування з найвидатнішими майстрами-гончарями дозволили вченому сформувати унікальну приватну колекцію опішнянської кераміки, яку і було передано Леонідом Сморжем влітку 2009 року, незадовго до його смерті, Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному.
        У Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа зберігатиметься також приватна бібліотека вченого, яка налічує близько 3000 книг, серед яких є і унікальні видання, а також особисті речі колекціонера.
      До пізнання таїни гончаротворення Леонід Сморж (1927–2009 р.) долучився ще в ранньому дитинстві; адже народився він неподалік Опішного, в селі Орданівка Диканського району. Згодом родина перебралася до самого гончарного містечка, а з 1934 року постійно мешкала у сусідніх Міських Млинах, де також проживало багато гончарів, а на початку ХХ століття жив і творив відомий на увесь світ маестро Остап Ночовник.
      Друга світова війна змінила долю юнака так само, як і багатьох його однолітків. З 15-ти років Леонід Сморж воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і героїзм був нагороджений багатьма медалями, орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Вітчизняної війни І ступеня та орденом «За мужність».
        Незадовго до закінчення Великої Вітчизняної війни Леонід Сморж був направлений до школи морської авіації, служив на Чорноморському та Балтійському флотах. Демобілізувався 1950 року. Через рік на республіканських змаганнях з важкої атлетики юнак виборює звання чемпіона України з гирьового спорту. Після вдалого виступу його було запрошено на навчання до школи тренерів при Київському інституті фізкультури і спорту.
      З 1953 по 1958 рік Леонід Сморж навчався на факультеті філософії Київського державного університету імені Тараса Шевченка, 1964 року закінчив аспірантуру цього ж вузу, а через рік захистив кандидатську дисертацію «Естетичний ідеал в кіномистецтві» за спеціальністю «Естетика».
      Упродовж 1964–1997 років учений працював у Київському державному педагогічному інституті імені Олексія Горького (нині – Київський Національний педуніверситет імені Михайла Драгоманова) викладачем, старшим викладачем, доцентом, професором. За викладацьку роботу 1981 року був нагороджений орденом «Знак пошани», цього ж року захистив докторську дисертацію «Искусство в свете ленинской теории отражения» за спеціальністю «Етика і естетика».
        З 1997 до 2008 року Леонід Сморж працював професором Київського Міжнародного університету лінгвістики і права, з 2007 – завідувачем, провідним науковим співробітником Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України; доктор філософських наук (1981).
        Леонід Сморж – автор монографій «Світ десяти муз: Мистецтво і дійсність» (1973), «Орфей в эпоху звездолетов (Искусство в духовной жизни современного человека)» (1989); «Особа і суспільство (філософсько-психологічний аспект)» (2001), «Гончарівна (одержима керамікою» (2004); навчальних посібників «Філософія» (2004), «Естетика» (2005); брошури «Естетична цінність мистецтва» (1972); керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках.
        В одній із своїх публікацій учений пророчо заявив, що «Опішня повинна стати своєрідним заповідником народної творчості – і не лише кераміки, але вишивки і килимарства». Упродовж 1960-х – 1990-х років Леонід Сморж усіляко підтримував опішнянських гончарів, захищав їх від свавілля чиновників, популяризував самобутню творчість мистців.
        У своїх спогадах він пише: «Багаторічне спілкування з гончарями… переконали мене, що деякі з них за своїм культурним рівнем і життєвою позицією, цінностями, якими вони орієнтуються і утверджуються, вищі за тих, хто більш освічений, або має науковий ступінь…»
      Без його багатолітніх і добродійних зусиль у гончарній столиці, можливо, так ніколи б і не постав Національний центр збереження і вивчення гончарної спадщини України.
        Бог дає безліч шляхів для досягнення досконалості і самореалізації. Він дає людині знання, енергію, підтримує і захищає її. І кожен наш крок на цьому шляху, то – крок вгору або вниз по безкінечній спіралі буття. Ось такою тернистою і важкою була дорога правди і життя Леоніда Опанасовича Сморжа.

      Леонід Сморж – студент Київського державного університету. Київ. 1953. Автор фото невідомий. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше Зустріч однополчан 71 гвардійської стрілкової дивізії: (зліва направо) Леонід Сморж, М.І.Шмельков, К.О.Челишев. Москва. Травень 1985 року. Фото Леоніда Сморжа. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше У сімейному музеї родини Пошивайлів: (зліва направо) Олесь Пошивайло, Гаврило Ничипорович Пошивайло, Явдоха Данилівна Пошивайло та Леонід Сморж. Опішне, Полтавщина. 5.08.1987. Фото Ярослава Дацюка. Приватний архів Леоніда Сморжа. Публікується вперше Колекція опішнянської кераміки у квартирі Леоніда Сморжа. Київ. 2009. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. Публікується вперше Колекція опішнянської кераміки у квартирі Леоніда Сморжа. Київ. 2009. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. Публікується вперше


       

    • Садиба Олександри Селюченко (31)

      Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. Липень, 2009. Фото Тараса Пошивайла Заслужений майстер народної творчості України, гончарка Олександра Селюченко. [З кн..: Щербак В. Сучасна українська майоліка. – К.: Наукова думка, 1974. – С.105.]

         Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко почав функціонувати в 1988 році на правах відділу Музею гончарства в Опішному. Основою музею став будинок, в якому проживала майстриня глиняної іграшки, член Національної спілки художників України Олександра Федорівна Селюченко. Вона не лише зберегла, а й розвинула традицію опішненської іграшки, створила велику кількість як нових, так і традиційних образів. Її роботи вперше були представлені на Всеукраїнській виставці дитячих іграшок у Києві (1946), де зайняли призове місце. З того часу роботи Олександри Федорівни можна було неодноразово побачити на престижних обласних, республіканських та міжнародних виставках, звідки твори розходилися по музейних колекціях. Значна їх частина й нині зберігається в приватних колекціях різних куточків світу. За життя Олександра Федорівна завжди вболівала за стан опішненського гончарства, охоче передавала знання усім бажаючим, а особливо дітям та молоді.

         Створення музею-садиби було унікальною подією для тогочасного музеєзнавства, адже після смерті народного майстра в недоторканому вигляді було збережено дворище, надвірні будівлі, у тому числі горно мисткині, інтер’єр житла, предмети побуту та творчі роботи (велика колекція кераміки, декоративна мальовка, епістолярна спадщина). У фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному зберігаються 1095 глиняних творів Олександри Селюченко. З них 250 робіт було випалено в домашньому горні в ніч з 13 на 14 жовтня 1987 року, вже після смерті майстрині. Гончарська книгозбірня прийняла на зберігання її особисту бібліотечку: книги, журнали, каталоги, буклети. У фонди Національного архіву українського гончарства передано особистий архів майстрині: листи, щоденники, спогади та фотографії. У приміщенні музею-садиби експонуються предмети повсякденного побуту, якими користувалася Олександра Федорівна. Все це розповідає про життя і творчість славетної майстрині.
      Кожні п’ять років, у день народження Олександри Селюченко, відбуваються Селюченківські читання (1991, 1996, 2001, 2006). Участь у них беруть керамологи, музеологи, народні майстри-гончарі, художники-керамісти, представники творчих спілок з Києва, Харкова, Буд, Полтави та Опішного.
      Щоб побачити роботи славетної майстрині та вшанувати її пам’ять, до музею-садиби приїздять люди з усієї України і не тільки. Особливо приємно, що останнім часом зросла кількість сімейних екскурсій. Батьки і діти однаково зацікавлені таємницями гончарної справи, захоплюються постатями відомих майстрів, переймаючись їхніми долями. А на прикладі Олександри Селюченко якнайяскравіше прослідковується нелегкий, тернистий, але проникнутий любов’ю до рідного краю, відданістю ремеслу, – шлях Гончаря.


    • Садиба родини Пошивайлів (54)
    • Музей мистецької родини Кричевських (13)
    • #музеоПрезентація (8)
  • Новини (846)
  • Статті (0)
  • Рубрика (0)
  • Сайт (7)

free counters