Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів

ГОНЧАРНІ ТРАДИЦІЇ РОДУ ЖИВУТЬ У ДІТЯХ ТА ВНУКАХ

1#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/1.jpg
2#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/2.jpg
3#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/3.jpg
4#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/4.jpg
5#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/5.jpg
6#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/6.jpg
   

 

   Чимало знанихмайстрів творили велич опішненської кераміки. І нині вона знана у світі. Свою лепту в її розвиток вніс і талановитий мистець Юрко Пошивайло (1968 р.н.). Мистецькі вподобання його досить широкі: гончар, художник, фотохудожник. Найбільше проявив себе у видавничій діяльності. Нині – головний художник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

   Потяг до глини жив у серці Юрка завжди. Спостерігаючи за роботою дідуся Гаврила та батька Миколи, не залишився байдужим до цього магічного матеріалу. Ліпити почав ще в дитинстві. В експозиції Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів зберігаються його скульптури «Баранчик», «Чоловік», композиція «Бій півників», декоративна посудина «Тиква».

   Нині захоплюється виготовленням «монетки» – мініатюрного простого і мальованого посуду.

   «Монетка» мені завжди подобалася, бо в ній втілилися заповіти мого дідуся-гончаря. Хай живе канон!  Слава гончарству!», – так заявив Юрко Пошивайло, учасник Першої та Другої національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!».

   За традицією опішненських гончарів, створені Юрком Пошивайлом твори допомагає малювати його дружина Світлана. Тож можна впевнено сказати – гончарний дует Гаврила та Явдохи Пошивайлів відроджується в онуках.

7#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/7.jpg
8#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/8.jpg
9#phocagallerypiclens 212-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/27.01.12poshyur/9.jpg
 

 

 

Завідувач Меморіального музею-садиби

гончарської родини Пошивайлів

Марія Яценко

Додати коментар

Перший крок у освоєнні декоративної мальовки на папері

1#phocagallerypiclens 203-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/12.01.12poshmariya/1.JPG
2#phocagallerypiclens 203-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/12.01.12poshmariya/2.JPG
3#phocagallerypiclens 203-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/12.01.12poshmariya/3.JPG
4#phocagallerypiclens 203-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/12.01.12poshmariya/4.JPG
5#phocagallerypiclens 203-phocagallerypiclenscode-Sdibi/Poshivaylo/12.01.12poshmariya/5.JPG
  

 

   Цьогорічна творча практика студентів Харківської державної академії культури, що вже традиційно проходить в Опішному, виявилася не менш плідною і цікавою, ніж в попередні роки.

   Перший крок у освоєнні декоративної мальовки на папері студенти здійснили під час майстер-класу, який провела майстер Анна Матвієнко (Котельва, Україна).

   Розповідає Анна Матвієнко: «…мені довелося познайомитися з молодими людьми, які в майбутньому повинні стати культурологами, викладачами і знавцями українського мистецтва. Дуже така цікава аудиторія, тому що кожен із цих студентів – це була особистість, і вони мали вже певний досвід спілкування з мистцями різних видів мистецтв. Разом з тим саме місто (Опішне) пропонує їм велику кількість музеїв і виставок, які вони могли відвідати, і в плані мистецькому це були люди вже підготовлені, але якраз в плані декоративного малювання їм знань можна сказати бракувало. Тому я їх познайомила з історією цього давнього виду мистецтва, зокрема з технічними особливостями.

  Дякуючи організаторам, майстер-клас пройшов у дуже гарній атмосфері, хлопці та дівчата старалися, і роботи вийшли гарні. Вважаю, що такі заходи необхідні, і сподіваюсь на їх продовження».

Наталя Гринь,

молодший науковий співробітник

Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів

Додати коментар

Дві роботи художника-кераміста Петра Кононенка з колекції Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів

Автор невідомий(форма), Петро Кононенко (мальовка). Таріль. Глина, ангоби, гончарний круг, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1920-ті – 1930-ті роки. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів. Липень 2011. Фото Наталі Гринь Автор невідомий(форма), Петро Кононенко (мальовка). Підставка для квітів. Глина, ангоби, формування, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1920-ті – 1930-ті роки. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів. Липень 2011. Фото Наталі Гринь

  Петро Максимович Кононенко (1872–1942) народився в Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Після закінчення школи продовжив навчання в Харкові, потім у Москві (Строганівське училище технічного малювання). Опісля приїхав у с.Малі Будища, що поряд зі славнозвісним гончарним осередком – містечком Опішне. Там займався розписом церкви, малював ікони.

  Працював учителем малювання в Опішненській гончарній майстерні Полтавського губернського земства, Опішненській керамічній професійно-технічній школі. Протягом 1930-х років був художником-керамістом в Опішненській артілі «Художній керамік», де розмальовував тарелі й вази жанровими картинами, пейзажами та портретами.

  У колекції Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів зберігаються дві роботи, оздоблені Петром Кононенком: таріль та підставка для квітів з написом  «Малята в діт-садку».

Додати коментар

«…ДОЛЯ НАРОДНИХ МАЙСТРІВ – УСЕ ЗАЛИШИТИ ЛЮДЯМ»

Олександр Олешко зі своїми роботами(зліва направо): Наталя Гринь, Олександр Олешко, Лілія Демченко). Опішне, Полтавщина. 01.07.2011. Фото Марії Яценко

   Під час церемонії відкриття ІІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному» відомий різьбяр Олександр Макарович Олешко (1938 р.н.) з Полтавщини подарував Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному різьблені панно з портретами гончарів – Гаврила та Миколи Пошивайлів, і таріль з портретом малювальниці Явдохи Пошивайло. Свій вчинок він пояснив так: «Роботи ці 1974 року. Я зобразив їх (майстрів) такими, якими я їх знав. Дуже хочу, щоб вони зберігалися в музеї Опішного, тому що доля народних майстрів – усе залишати людям».

   Олександр Макарович свого часу був знайомий з родиною Пошивайлів: неодноразово бував удома, часто зустрічався й спілкувався в Будинку народної творчості (Полтава). Мріяв ще хоч раз побувати в Опішному, в Меморіальному музеї-садибі гончарської родини Пошивайлів… Цю мрію допомогла йому здійснити донька – Лілія Демченко.

Додати коментар

ВІД КРАСНОКУТСЬКА ДО ОПІШНОГО!

Волонтерська група (м.Краснокутськ) під час відпочинку на території Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів. Опішне, Полтавщина. 28.08.2011.Фото Ані Дзюби

   Недільний день видався теплим, сонячним, тож відвідувачів у Меморіальному музеї-садибі гончарської родини Пошивайлів було багато. Туристичні групи з Полтави, Кременчука, Харкова, Дніпропетровська, Кіровограда, Києва, Тернополя, Москви.
Робочий час закінчувався, та ось знову загальмував автобус і на подвір’я зайшла група молодих людей. Знайомимося: міжнародний волонтерський лагер від організації «Світ України», представники якого з різних країн світу – Іспанії, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Нідерландів, Китаю.
   Своїми враженнями поділилася Аня Дзюба: «…Наша волонтерська група приїхала в Краснокутськ, допомагаємо там облаштовувати дендропарк. Ми багато працюємо, а ще подорожуємо. Сьогодні завітали в Опішне. Нам тут сподобалось все: скульптури під відкритим небом, цікава інформація про народних майстрів та гончарство, відпочинок у яблуневому саду родини Пошивайлів, де і бутерброди смакували по-іншому. Відчувалася сильна позитивна енергетика».

Марія Яценко,
завідувач Меморіального музею-садиби
гончарської родини Пошивайлів

Більше статей...