Друк

Автор: Museum. Опубліковано в 2015

 

ХУДОЖНІЙ БРЕНД: опішненська кераміка

АВТОР: Микола Пошивайло

МІСЦЕ СТВОРЕННЯ: гончарна столиця України – Опішне

ЧАС ВИГОТОВЛЕННЯ: 1960-ті – 2013

ПОЧАТОК ВЕРНІСАЖУ: 27 травня 2015 року, 14.00 год.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: «Будинок Кричевського-Лебіщака»,

вул. Патризанська, 2, Опішне, Полтавщина, 38164

КОНТАКТИ: вул. Партизанська, 102, Опішне, Полтавщина, 38164;

тел./факс: (05353) 42416; (067) 5313004;

е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному та Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів презентують ювілейну виставку творчих робіт славетного українського гончаря, заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького Миколи Пошивайла «85: Патріарша мудрість творчого буття» з нагоди 85-річчя від дня народження мистця. Широкому загалу представлено понад 200 глиняних виробів з фондової збірки Музею-заповідника та приватної колекції родини Пошивайлів (посуд, вази, антропоморфна й зооморфна скульптура, дитяча іграшка).

Творчість Миколи Пошивайла – визначне явище українського мистецтва. Роботи мистця є класичними зразками сучасної народної кераміки. Майстер у творчій роботі віддає перевагу побутовому посуду й декоративній скульптурі. Він – один із небагатьох сучасних опішненських майстрів, хто виготовляє надзвичайно широкий асортимент традиційного посуду, а саме: горщики, глечики, тиквасті глечики, ринки, тикви, миски, барила, зливушники. Значну частину його творчого доробку становить декоративна зооморфна скульптура у вигляді баранів, левів та биків. Він надзвичайно часто звертається до виготовлення сюжетних композицій на теми народного побуту, створюючи яскраві, узагальнені образи своїх сучасників, характеристичні сценки з народного життя кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Мовою мистецтва гончар увіковічнив визначальні риси ментальності українства. У творчій палітрі Миколи Пошивайла чільне місце займає також дитяча глиняна іграшка у вигляді тварин, птахів, вершників, баринь. На цій ниві виявив себе прекрасним інтерпретатором давніх традицій глиняної пластики Опішного. Кожен його твір неповторно оригінальний за емоційно-образним змістом, за індивідуально-художньою виразністю. Художник має багату фантазію й бездоганно володіє широким арсеналом художньо-виражальних засобів. Кожен новий твір стає творчою знахідкою.

Микола Гаврилович Пошивайлонародився 27 травня 1930 року в містечку Опішному Полтавської області в старовинній українській гончарській родині, майстри якої згадуються ще в історичних документах другої половини ХVІІІ століття. Батько гончаря – заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України Гаврило Ничипорович Пошивайло, і мати – малювальниця Явдоха Данилівна Пошивайло – старійшини опішненської гончарної справи.

Упродовж 1960–1990 років працював на Опішненському заводі «Художній керамік» творчим майстром, гончарем. У середині 1960-х років почав виставляти свої роботи на обласних і республіканських виставках декоративно-ужиткового мистецтва; майже на всіх із них представлені твори відзначали нагородами. Неодноразово був лауреатом престижних республіканських і всесоюзних художніх виставок, конкурсів, фестивалів. 1980 року в Полтаві відбулася перша персональна виставка родини Пошивайлів.

Гончарні вироби Миколи Пошивайла широко представляли мистецтво України на міжнародних художніх виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, Угорщині, Франції, Нідерландах, США, Норвегії, Великобританії та в інших країнах світу. Вони зайняли почесні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях України та деяких країн Європи.

Багаторічна творча праця, набуті майстерність і громадське визнання в Україні й за її межами дозволили стати членом Спілки художників України (1971). За визначний внесок у розвиток українського народного мистецтва 1988 року відзначено почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України». 1995 року став лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2002).

Дипломант Першого та Другого всесоюзних фестивалів самодіяльної художньої творчості трудящих (1976, 1987), Обласного фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Всесоюзної виставки-конкурсу творів декоративно-прикладного мистецтва самодіяльних художників і майстрів народної творчості (1972), Всесоюзної виставки «Самодіяльні художники Батьківщині!» (1977), огляду творчих досягнень творів самодіяльних художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва (1979). Нагороджений почесними грамотами за вагомий внесок у розвиток українського гончарства, самовіддану плідну працю, високі творчі здобутки, популяризацію мистецтва, особистий внесок у розвиток народного мистецтва, сумлінну працю, професіоналізм, активну громадську позицію.

Дипломант І Республіканського симпозіуму гончарства «Традиції та сучасність» (Опішне, 1989). Яскравою художньою індивідуальністю заявив себе на Першому регіональному (1997) та Другому всеукраїнському симпозіумах монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1998). На першому симпозіумі став лауреатом, отримавши другу премію за композицію «Козаки співають». У основу побудови скульптур козаків поклав традиційні форми глиняного посуду (горщиків і глечиків). Простими, лаконічними формами й лініями, пастельними кольорами ангобів вдалося передати дотепність, добродушність, співучість українців. На Другому симпозіумі гончарства продовжив започатковану раніше тему, виготовивши великий скульптурний свічник «Козаки», за який отримав першу премію й звання лауреата в номінації «Глиняний свічник».

Володар Першої премії Всеукраїнського мистецького конкурсу «Мальований глечик» (Опішне, 1999); Другої премії І Національного конкурсу художньої кераміки (Опішне, 2000), Першої премії в номінації «Народна кераміка» ІІ Національного симпозіуму гончарства (Опішне, 2001), дипломант І Міжнародного фестивалю гончарів (Скопин, Російська Федерація 2002), володар Першої премії в номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (Опішне, 2009), лауреат спеціальних дипломів у номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»: «За кращу сюжетну композицію» (Опішне, 2009, 2010, 2011), «За кононічність» (Опішне, 2012). Творчість майстра відзначена численними грамотами Міністерства культури України, обласного управління культури.

Нині перебуває на пенсії, але продовжує плідно працювати, створює традиційні гончарні вироби. Бере активну участь у традиційних «Днях гончаря», симпозіумах гончарства, днях ремесел, святах народної творчості, що відбуваються щороку в Опішному. За безпосередньої участі Миколи Пошивайла в Опішному діяла дитяча студія «Сонячний круг» (1980–2000).

У другій половині 1990-х років, задумавши з групою славетних опішненських гончарів створення циклу гончарних творів «Дивотворіння Опішного – Україні ХХІ сторіччя», Микола Пошивайло виготовив групу творів, до якої включив прикметний для народного побуту глиняний посуд (горщики, глечики, тиквасті глечики, тикви, ринки, миски, зооморфний посуд). Унікальна авторська серія «Опішне традиційне» значною мірою підсумовує його особистий творчий шлях і є вершинним явищем не тільки його мистецької біографії, а й в цілому опішненського гончарства 1990-х років. Його вироби є своєрідною енциклопедією народних технік роботи з матеріалом, своєрідним каталогом прийомів декорування виробів, підтвердженням необмежених виражальних можливостей кераміки. Микола Пошивайло – єдиний із опішненських гончарів, хто досконало володіє технікою підполив’яної мальовки глиняних виробів із використанням традиційної орнаментики, характерної для народної кераміки кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Серія Миколи Пошивайла увібрала в себе всі найкращі риси, притаманні опішненській кераміці: глибокий зв’язок з історичними мистецькими традиціями українського народу, довершеність, «класичність» форм глиняних виробів. При цьому автор утвердив у опішненському гончарстві свій власний творчий почерк, унаслідок чого його вироби чітко вирізняються з-поміж інших. Гончарю вдалося створити надзвичайно цінний, художньо-довершений, емоційно-наснажений, глибинно традиційний і, у підсумку, по-справжньому національний образ української культури в глині.

Дослідники мистецтва відзначають надзвичайну різноманітність, вишукану декоративність, барвистість творів Миколи Пошивайла. Традиційні за формою й побутовим призначенням вироби в творчій інтерпретації автора приваблюють безпосередністю, щирістю, позначені поетичним світосприйняттям гончаря.

Унікальна серія Миколи Пошивайла «Опішне традиційне» постає своєрідним заповітом поколінням нинішніх і майбутніх мистців примножувати духовну велич рідної землі, повчальним прикладом збереження, плекання й подальшого розвитку мистецьких традицій в одному з найбільших центрів народної художньої культури України, одним із найвидатніших досягнень опішненського гончарства останньої третини ХХ століття.

Ювілейна виставка «85: Патріарша мудрість творчого буття» Миколи Пошивайла творчо сповідає старійшину славетного гончарського роду перед Мистецьким Всесвітом й причащає власними заповіданнями молоді покоління послідовників.

Народжені в руках Майстра, нині зійшли до глядачів понад 200 дивотворінь – мисок, горщиків, макітерок, глечиків, куманців, свистунців, монетки, свічників, декоративної зоо- та антропоморфної скульптури 1960-х–2013 років виготовлення. Усі вони – діти свого Творця, все його Єство, його Доля!

Глинотвори Миколи Пошивайла – ода Вічності. У них відображено кожен подих мистця, вібрацію його серця, творчі муки й шукання в безмірі Гончарокосму.

Нині майстер приносить свої дари прамудрості роду за успадковане рукомесло. Посуд постав своєрідним жертовником, де Микола Пошивайло складає свої духовні жертви й дари на вівтар священної справи Гончаротворення. Свічники, мов Світло Господнє, що з дня в день освячує його мистецьке буття. Скульптурні композиції – то свідки творчого Поступу Майстра…

Усі вони словом самобутньої краси й пластики, барвистої мальовки й гармонійного декору написали Книгу Мудрості Патріарха. Її научення прості, як Світобуття, й одвічні, як Творення сущого. Кожен виріб Майстра – то заповідь Добродіяння, Чесності, Всемилостивої Людяності, Окрилюючої Надії, Праведної Праці й Всеохоплюючої Любові до Життя…

Научаймося..! 

Замовити екскурсію