НАГЛЯДОВА РАДА НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА В ОПІШНОМУ
  КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Чепелик Володимир Андрійович,

голова Наглядової ради,
голова Національної спілки художників України,
академік Національної академії мистецтв України,
народний художник України,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

     Народився 17 жовтня 1945 року в Києві; закінчив Київський державний художній інститут (1972); викладач Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) (з 1975); академік Національної академії мистецтв України (1997); голова Національної спілки художників України (1990); член Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008); лауреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1986); лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000); нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (1998), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005), орденами «За заслуги» І, ІІ та III ступенів (1998, 2004, 2007), орденом Дружби (2003, Російська Федерація), Золотою медаллю Національної академії мистецтв України (2005); народний художник України; учасник вітчизняних і міжнародних виставок; твори зберігаються в музейних та приватних колекціях України та інших держав

Повернутися

Пошивайло Олесь Миколайович, 

заступник голови Наглядової ради,
директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, голова правління Українського керамічного товариства,
доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України
   

    Народився 6 листопада 1958 року в Опішному Зіньківського району Полтавської області. Закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (1981); навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР (1983–1988); стажувався в провідних керамологічних і музейних центрах Норвегії, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Швейцарії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Словаччини, у тому числі в Інституті досліджень технології кераміки, Інституті художньої промисловості та Мистецькій школі кераміки Інституту мистецтв Баллардіні (Фаєнца, Італія), Департаменті гончарної технології Археологічного центру Лейденського університету (Лейден, Нідерланди), Міжнародному музеї кераміки (Фаєнце, Італія), Нідерландському музеї кераміки (Леварден, Нідерланди), Швейцарському музеї кераміки – Музеї Аріана (Женева, Швейцарія), Музеї кераміки провінції Монс (Монс, Бельгія), Німецькому музеї (Мюнхен, Німеччина), Норвезькому народному музеї (Осло, Норвегія), Європейському центрі творчої кераміки (Ґертоґенбош, Нідерланди) (1990, 1992, 1994); практикував у приватній гончарній майстерні відомого норвезького художника-кераміста Свейна Нарума (Лунд, Норвегія, 1990);

Бокотей Андрій Андрійович, 

ректор Львівської національної академії мистецтв, академік Національної академії мистецтв України, народний художник України,
заслужений діяч мистецтв України,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
   

    Народився 21 березня 1938 року в селі Брід, нині Іршавського району Закарпатської області; закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (кафедра кераміки, 1965); працював на різних посадах у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), у тому числі – викладач кафедри художньої кераміки (1965); завідувач кафедри художнього скла, проректор з навчальної роботи (1992–2000); ректор (з 2000); член Національної спілки художників України (з 1970); голова Львівської організації Національної спілки художників України (1991–1992); академік Національної академії мистецтв України (2000); заслужений діяч мистецтв України (1989); лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2002); народний художник України (2006); учасник численних виставок, зокрема десяти персональних в Україні, Російській Федерації, Франції, Бельгії, Голландії, Польщі; ініціатор заснування Музею скла у Львові, багаторічний організатор Міжнародних симпозіумів скла у Львові

Повернутися

Голубець Орест Михайлович,

завідувач кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв,
доктор мистецтвознавства, професор
   

    Народився 25 жовтня 1954 року у Львові; закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (кафедра художньої кераміки, 1976) та аспірантуру Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР (1980); стажувався в Українському вільному університеті (Мюнхен, Німеччина, 1992, 1993); працював науковим співробітником Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР (1980–1990), на різних посадах у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв) (з 1990), у тому числі – керівник Центру міжнародних зв’язків і маркетингу (1996–2001), завідувач кафедри художньої кераміки (2000–2001), проректор з наукової роботи (2001–2006), професор кафедри художньої кераміки (з 2007); завідувач кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв (з 2008), доцент (з 1992), професор (з 2004); доктор мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Декоративная керамика в современной архитектурно-пространственной среде (на материалах искусства декоративной керамики Украины 60-х – начала 80-х годов)» (1984); докторська дисертація «Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття (соцреалізм і свобода творчості)» (2003); автор монографій, упорядник і автор вступних статей каталогів і буклетів; куратор художніх виставок, мистецьких акцій в Україні, Польщі, Німеччині; член Національної спілки художників України (з 1986); член редколегії «Українського керамологічного журналу» (2001–2005) та національного наукового щорічника «Українська керамологія» (з 2001); організатор та співорганізатор міжнародних акцій «Джерела свободи» (м. Вроцлав, Польща, 1997), «Мистецтво на зламі тисячоліть» (Львів, 1998), «Пункт перетину» (Штуттґарт-Лодзь-Львів, 2000-2001); член журі ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1999) та ІІ Всеукраїнського гончарського фестивалю (2001);

Китриш Михайло Єгорович, 

гончар, заслужений майстер народної творчості України,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
   

    Народився 21 жовтня 1936 року в Опішному Зіньківського району Полтавської області; працював на Опішнянському заводі «Художній керамік» гончарем, майстром творчої лабораторії (1963–1996); експонував свої роботи на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках декоративно-ужиткового мистецтва (з 1960); член Національної спілки художників України (з 1971); член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1998); заслужений майстер народної творчості України (1985); лауреат Премії імені Данила Щербаківського (1995); лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999); твори зберігаються в музейних і приватних колекціях України й інших держав

Повернутися

Омеляненко Василь Онуфрійович, 

гончар, заслужений майстер народної творчості України,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
   

    Народився 3 серпня 1925 року в Опішному Зіньківського району Полтавської області; працював на Опішнянському заводі «Художній керамік» гончарем, майстром творчої лабораторії (1950–1985); експонував свої роботи на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках декоративно-ужиткового мистецтва (з 1960); член Національної спілки художників України (з 1971); член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1998); заслужений майстер народної творчості України (1976); лауреат Премії імені Данила Щербаківського (1995); лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999); учасник Першого регіонального симпозіуму керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1997; Друга премія); твори зберігаються в музейних і приватних колекціях України й інших держав

Повернутися

Толочко Петро Петрович, 

директор Інституту археології Національної академії наук України,
академік НАН України, лауреат Державних премій України у галузі науки і техніки, доктор історичних наук, професор
   

    Народився 21 лютого 1938 року в селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району Київської області; закінчив історико-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1960); аспірантуру Інституту археології АН УРСР (1966); працював науковим співробітником Музею українського мистецтва (1960–1961), ученим секретарем Інституту археології АН УРСР (1966–1970), завідувачем Відділу археології Києва (з 1974); завідувачем Відділу давньоруської і середньовічної археології (з 1982); директор Інституту археології НАН України (з 1987); академік НАН України (1990); віце-президент НАН України (1993–1998); автор близько 400 наукових праць, 25 монографій; один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1989); народний депутат Верховної Ради України ІІІ–ІV скликань (1998–2006); член Виконавчого комітету Міжнародної унії слов’янської археології; член-кореспондент Центрального Німецького інституту археології (Берлін); член Академії Європи (Лондон); почесний доктор Російської академії наук; головний редактор наукового журналу «Археологія»; голова редакційної ради журналу «Культура народов Причерноморья»; член редколегій часописів «Київська старовина», «Український історичний журнал», «Український керамологічний журнал», національного наукового щорічника «Українська керамологія»; лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1983); лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002); лауреат Премії НАН України імені Михайла Грушевського (1992); нагороджений орденом «Знак Пошани» (1982) та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998)

Повернутися

Федорук Олександр Касьянович, 

завідувач кафедри теорії та історії мистецтв
Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури,
академік Національної академії мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор,
заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Польщі
   

    Народився 27 вересня 1939 року в Мерікур-Коран, департамент Па-де-Кале (Франція); закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (1960); навчався в Інституті живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна (1962–1968); аспірант, науковий співробітник, завідувач відділу, учений секретар, заступник директора Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського НАН України (1968–1992); доктор мистецтвознавства (1996); завідувач кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, професор (з 2004); голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України (1992); голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (1993–2004); член-кореспондент (1997), академік Національної академії мистецтв України (2000); редактор газет «Ровесник», «Вільне життя» (1960–1968); член редколегії багатьох мистецьких видань, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», наукових збірників Національної академії мистецтв України; заслужений діяч мистецтв України (2003); заслужений діяч культури Польщі (1977); нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009), Почесною грамотою Верховної Ради України (2004), Золотою медаллю Національної академії мистецтв України (2004); член Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008); член Національної спілки художників України (з 1978); учасник всеукраїнських і міжнародних конференцій, міжнародних симпозіумів, творчих акцій, мистецьких проектів; автор понад 200 наукових досліджень, опублікованих у виданнях України, Білорусі, Болгарії, Польщі, Російської Федерації, Угорщини, США, Франції, ФРН та інших країн

Повернутися