Шановні відвідувачі!

У зв’язку із заходами щодо запобігання розповсюдженню короновірусної інфекції в Україні (COVID-19) Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному на період всеукраїнського карантину, від 17 березня до 03 квітня 2020 року, припиняє прийом відвідувачів.

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ!

БАЖАЄМО МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я!

вкл. 01 вересня 2017.

Белько Олег. Діяльність органів земського самоврядування
з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919): монографія / О. Белько – Опішне: Українське Народознавство, 2017. – 280 с.

Нещодавно у видавництві «Українське Народознавство» побачила світ монографія «Діяльність органів земського самоврядування з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919)» керамолога, етнолога, старшого наукового співробітника Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2017), молодшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2017) Олега Белька.
Здобувач наукового ступеня за спеціальністю «Етнологія» при Інституті керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2004–2009). Захистив кандидатську дисертацію «Роль органів земського самоврядування з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919)» (2017). Кандидат історичних наук (2017).
Презентація книги відбулася 25 травня в рамках Національного наукового реставраційно-керамологічного симпозіуму «Актуальні проблеми збереження гончарної спадщини України (консервація, реставрація, експонування)» на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.

У монографії досліджено вплив Полтавського губернського земства на гончарний промисел Полтавщини впродовж 1876–1919 років. Охарактеризовано наявні джерела й літературу з проблематики дослідження; засоби впливу земства на поліпшення технічного й технологічного процесів, художньої досконалості виробів; проаналізовано основні напрями діяльності земства з підтримки промислу; з’ясовано роль і місце земських гончарних навчальних закладів у вирішенні актуальних проблем промислу; досліджено заходи щодо популяризації та збуту глиняних виробів через кустарні склади, виставкову діяльність на території регіону, держави й на міжнародних ринках.
Книга складається з вступного слова про автора, вступу, шести розділів, висновків, анотації, подано також список використаних джерел та літератури, інформацію про Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, іменний та географічний покажчики. Книгу проілюстровано чорно-білими фото, малюнками, таблицями.
Розділи книги поділено на незначні за обсягом частини, які добре сприймаються читачем.
Перший розділ видання – «Історіографія джерела, методика й методи дослідження» – присвячено науковим працям з проблематики дослідження діяльності Полтавського губернського земства та органів повітового самоврядування з підтримки гончарного промислу в останній чверті ХІХ – на початку ХХ століття.
Вивчення джерел та літератури з питань впливу Полтавського губернського земства на місцеве гончарство дозволило автору виділити в історіографії досліджуваної теми три періоди:

1) 1893–1919 роки;
2) 1920–1988 роки;
3) 1989–2013 роки.

Опрацьовані, опубліковані й неопубліковані етнографічні, історичні, керамологічні матеріали, документи з фондів Державного архіву Полтавської області, бібліотек, музеїв свідчать про наявність достатньо репрезентативної джерельної бази для комплексного вивчення діяльності Полтавського губернського земства в галузі кустарного промислу.
У другому розділі – «Стан гончарного промислу Полтавської губернії останньої чверті ХІХ – початку
ХХ століття» – проаналізовано розвиток гончарного виробництва, що побутувало в осередках Полтавської губернії (Зіньківський, Миргородський, Лохвицький, Роменський, Кобеляцький повіти) в останній чверті ХІХ – на початку ХХ століття.
Діяльність Полтавського губернського земства була спрямована на просування кустарної продукції на ринки в межах держави та міжнародні ринки. Такі заходи сприяли популяризації гончарного виробництва й засвідчували матеріальний і культурний рівень життя населення.


У третьому розділі – «Наукові засади земських ініціатив» – проаналізовано основні напрямки діяльності земства з підтримки промислу, що сприяли збільшенню чисельності гончарів, конкурентоздатності їх продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках. І хоча губернське земство, загалом, не змогло вповні реалізувати поставлені завдання, але його ініціативи, прикметні чітким баченням ролі гончарства в економічному розвитку краю, мали суттєве значення для гончарного промислу як сфери духовного життя народу, підвищення його художнього рівня.
Четвертий розділ – «Земська система підготовки фахівців гончарного виробництва» – найбільший за обсягом розділ, в якому з’ясовано роль і місце земських гончарних навчальних закладів і вирішення актуальних проблем промислу. Полтавське губернське земство розвитком гончарного шкільництва, його впливом на розкриття потенційних можливостей самоутвердження майстрів, через систему удосконалених прийомів гончарювання, утверджувало життєздатність і конкурентоздатність промислу в нових соціально-економічних умовах.
У п’ятому розділі – «Земські кустарні склади» – досліджено заходи щодо популяризації та збуту глиняних виробів через кустарні склади. І хоча робота Кустарного складу Полтавського губернського земства оцінювалася неоднозначно, проте його вплив на характер і специфіку гончарного промислу, що був складовою економічної стратегії розвитку губернії, очевидний. Робота Кустарного складу сприяла розширенню потенційних художніх можливостей гончарів, їхні вироби стали конкурентоздатними, поліпшувався життєвий рівень гончарних господарств.
У останньому, шостому, розділі – «Виставки» як ефективний засіб популяризації гончарства» – висвітлено виставкову діяльність на території регіону, держави й на міжнародних ринках.
Цілеспрямовані дії Полтавського губернського земства в питаннях популяризації гончарного виробництва через виставкові заходи, які фінансово й організаційно підтримувалися органами місцевого самоврядування, позитивно впливали на розвиток художньої культури краю, активізацію діяльності народних майстрів. У висновках підсумовано результати проведеного дослідження.
Автор зауважив, що досвід Полтавського губернського земства в питаннях розвитку кустарних промислів, зокрема гончарного, є особливо актуальним на нинішньому етапі розбудови економіки, розвитку Української Держави, коли, як і наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, постають майже тотожні проблеми, зокрема зайнятості, передусім сільського населення, збереження національної ідентичності, народного мистецтва, підвищення загального рівня культури громадян країни.
Нове видання стане в нагоді керамологам, етнологам, історикам, мистецтвознавцям, культурологам, краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться традиційно-побутовою культурою України.
Книгу можна придбати в «Крамниці» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.


Галина Панасюк, завідувач
Гончарської книгозбірні України
Національного музею-заповідника
українського гончарства в Опішному


 

comments powered by HyperComments

Замовити екскурсію